Приватна сімейна школа "АІСТ"

Конференція Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів

26 жовтня 2015 року делегація НВК "Школа АІСТ" брала участь у конференції Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів, що проходила в Київському міському будинку вчителя.
Предсавники Монессорі-центрів та дошкільних навчальних закладів, які використовують у своїй діяльності методику Марії Монтессорі, обмінялися досвідом організації навчальної діяльності.
Участь у конференції прийняли доповідачі із освітніх закладів Сум, Дніпропетровська, Житомира, Тернополя,  Черкас, Кривого Рогу, Полтави, Броварів, Одеси та Києва. Вінницю представляла наша делегація. Одним із підсумків роботи було прийняте рішення про необхідність проведення щорічних конференцій Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів.
Спів

Закриття Пушкінського ліцею 2015 - БАЛ!!!

Ось і настав дивовижний і довгоомріюваний фінал проекту - бал. Дівчата та хлопці виступають із музичними та вокальними номерами, демонструють особливі навички здобуті під час навчання в ліцеї та пансіоні. І звичайно ж танцюють, танцюють, танцюють!!!
Театр

Другий клас інсценізує "Казку про рибака та рибку" О.С. Пушкіна

14 жовтня 1833 року Олександр Пушкін написав свою "Казку про рибака та рибку". На думку дослідників сюжет казки Пушкін запозичив у Братів Грімм. У збірці їхніх казок є "Казка про рибака та його жінку". В російському фольклорі є казка зі схожим сюжетом "Жадная старуха", а у нас є своя - "Казка про липку та зажерливу бабу". Виходить, що сюжет цей побутував задовго до Пушкіна.
23 жовтня 2015 року в останній день першої квінти (через 182 роки після написання) учні та вчителі другого класу на чолі з режисером Амосовою Євгенією Михайлівною інсценізували цей давній сюжет, бо він і зараз актуальний. Євгенія Михайлівна - режисер-професіонал, і особливо цікаво спостерігати, як вона інсценізує твори, які за формою написані не для сцени - це завжди талановито і неповторно, навіть, якщо цей твір уже ставився на аістиній сцені з іншими акторами кілька років тому. Євгенія Михайлівна завжди подає якесь нове бачення, нове трактування, через нові засоби.
От візьмімо хоча б те, як наш режисер виділяє ролі для акторів у віршованому тексті казки. Коли твір написаний у формі вистави, все просто, бо на початку є перелік дійових осіб. А якщо твір епічний, а не драматичний, виникає ускладнення. Але подолання такого ускладення - це спосіб, щось важливе зрозуміти і сказати глядачам. Так, виділяючи ролі з "Казки про рибака та рибку" кожен би назвав очевидні: Дід, Баба, Золота Рибка, Ведучий-оповідач. Може, хтось би додав інших другорядних героїв, які прислужують Бабі, але вони є частиною її образу, тож Євгенія Михайлівна лише змінює поведінку, позу, інтонацію Баб і нам, глядачам, уже видно всіх, хто поряд з нею з'явився. Той герой, якого в тексті міг роздивитись і вивести його на сцену лише професіонал, - це Море. І досвідчений режисер, підкреслюючи важливість цього образу в казці, стоврює роль. Саме так робить Євгенія Михайлівна.
Давній сюжет казки дає велике поле для роздумів та інтерпретацій. Можна знайти безліч різноманітних, і навіть протилежних, трактувань образів казки. А вчитись бачити образи, вчити розвивати образне мислення - одна із важливих віх шкільного життя. Варіативність можливих трактувань образів твору показує велику кількість уроків, які можна в ньому виявити.
Щоб зрозуміти, який саме зміст вкладав у образи казки Пушкін, мабуть, варто почати з аналізу заголовків казок із подібним сюжетом - всі вони різні, отже, всі виділяють, як головне, різне. Так, російська народна казка називається просто "Жадная старуха" (отже, вона застерігає від жадібності), казка братів Грімм - "...про рибака та його жінку" (зосереджується на чоловікові та жінці, їхніх відносинах і відношеннях, ролях), українська казка - ".. про липку та зажерливу бабу" (акцент на стосунках того, хто постає в образі липки, із людською ненаситністю, зажерливістю; смиренність відходить на другий план, бо вона, врешті, починає смиренно служити зажерливості), у Пушкіна - "Казка про рибака і рибку" (увага на стосунки людини із тим, хто постає в образі рибки; при чому людська смиренність, послушність поставлена на перше місце у цих стосунках, а вже та частина людської природи, яка спотворює смирення і використовує його, показана в образі жінки, - з'являється згодом).
Така от можлива педагогіка однієї казки. Навіть в одинадцятому класі є про що поговорити, подискутувати. Хоча кожен відкриє в одному й тому ж самому творі своє розуміння, але це ж і важливо - вчитися шукати і знаходити!

Спасибі другому класу, класним мамам другого класу - Олені Леонідівні та Ірині Борисівні (вони і дітей готували до вистави, і самі грали на сцені), режисеру - Євгенії Михайлівні, і, звичайно, Олександру Сергійовичу Пушкіну. На канікулах буде над чим поміркувати!


P.S. Казка закінчується тією ж картинокою, що починалась, і тому схожа на безкінечник. Ніби після завершення її можна знову починати спочатку. От би так і зробити. Але, щоб продовження було вже не застереженням, а розповіддю як же треба робити. Треба ж зрозуміти-знати, що варто просити в Золотої Рибки?! І чи варто щось просити взагалі?
Театр

204 роки Ліцею і День народження Євгенії Михайлівни Амосової

Ранок 19 жовтня став незабутнім і особливим для багатьох аістят та аістян. Особливо запам'ятається він учням 5 та 6 класу, які в цей час насолоджувались останніми митями перебування у ролі ліцеїстів та панянок. Для решти учнів та вчителів ранок був особливим, бо розпочався із загального збору в улюбленій залі школи, де потрібно було познайомитись із особливими учнями школи і впізнати в них п'ятикласників та шестикласників.
19 жовтня 1811 року відкрився Царськосільський Імператорський ліцей і в цей же день, тільки значно ближчого до нас року народилась Євгенія Михайлівна Амосова - режисер-професіонал, що працює в нашій школі. Серед учнів ходить легенда, що відкриття ліцею в "АІСТі" приурочене саме до дати народження Євгенії Михайлівни.
Ігор Йосипович представив ліцеїстів та панянок, дядьок та бонн, викладачів. Всі гуртом дружно привітали Євгенію Михайлівну із днем народження і відкриттям ліцею. А на завершення заспівали традиційну пісню Ю. Кіма "Дев'ятнадцяте жовтня".
ДЕВЯТНАДЦАТОЕ ОКТЯБРЯ
На пороге наших дней
Неизбежно мы встречаем,
Узнаем и обнимаем
Наших истинных друзей.
Здравствуй, время гордых планов,
Пылких клятв и долгих встреч!
Свято дружеское пламя,
Да не просто уберечь...

Все бы жить, как в оны дни,
Все бы жить - легко и смело.
Не высчитывать предела
Для бесстрашья и любви.
И, подобно лицеистам,
Собираться у огня
В октябре багрянолистом
Девятнадцатого дня.

Как мечталось в оны дни!
Все объяты новым знаньем,
Все готовы к испытаньям -
Да и будут ли они?
Что ж загадывать? Нет нужды:
Может, будут, может, нет.
Но когда-то с нашей дружбы
Главный спросится ответ.

И судьба свое возьмет,
По-ямщицки лихо свистнет,
Все по-своему расчислит,
Не узнаешь наперед.
Грянет бешеная вьюга,
Захохочет серый мрак
И - спасти захочешь друга,
Да не выдумаешь - как...

На дорогах наших дней,
В перепутьях общежитий
Ты наш друг, ты наш Учитель,
Славный пушкинский Лицей!
Под твоей бессмертной сенью
Научиться бы вполне
Безоглядному веселью,
Бескорыстному доверью,
Вольнодумной глубине!..
Після виконання пісні школярі пішли на перший урок, а ліцеїсти та панянки відправились на останній ліцейський урок - урок верхової їзди.
Приватна сімейна школа "АІСТ"

Пушкінський ліцей та Пансіон благородних дівиць працював на базі "АІСТа" в неділю

Є безліч цікавих предметів, які залишаються поза програмами і тому їх аж ніяк не можна втиснути в навчальний план, їх не побачиш в розкладі. Але розклад регламентує навчально-пізнавальну діяльність лише п'ять днів на тиждень, а ще два дні залишаються непідвладними йому. Тож якщо є щось настільки бажане, вартісне, що учні, вчителі та батьки готові присвятити цьому свій зазвичай вільний час, то спокійно і впевнено можна планувати такі справи на вихідні.
Саме на вихідних в "АІСТі" зазвичай вирує життя, якщо проходить велике культурно-історичне занурення. Так, вчора, в суботу, хлопці та дівчата з 5 і 6 класів успішно захистили проекти на екзамені і одразу перевтілились: хлопці - в ліцеїстів, дівчата - в благородних панянок. І отримали запрошення вже за добу прибути на навчання до своїх закладів: до ліцею та пансіону.

Ліцеїсти вивчали фехтування, каліграфію, астрономію, стиль вікторіанської епохи, історію винаходів, фізику, астрономію... Цікаво, що один із уроків проводив колишній ліцеїст, колишній дядько, теперішній викладач Пушкінського ліцею - Віктор Юрійович Степанчук. В шкільному архіві зберігається світлина, на якій Віктор Юрійович сфотографований під час уроку каліграфії з гусячим пером в руці. Цей випадок - цікава ілюстрація того, як один і той же проект проживаєтсья одними й тими ж учасниками щоразу в іншій ролі, по-новому.
Благородні дівиці мали свої заняття: каліграфію, музику, рукоділля, етикет та ін.

Школа може перетворитись на ліцей лише у вихідні дні. Тож часу обмаль, а так хочеться побути у новій і довгожданній ролі ще. Таку можливість передбачено - вихованці залишаються ночувати в ліцеї та пансіоні, щоб вранці зустріти школярів і розповісти їм, як здорово навчатись і на вихідних!
Думи

А в "АІСТі" екзамени?!

17 жовтня, субота - а в "АІСТі" робочий день. Та ще й не звичайний робочий, а святковий - екзаменаційний. Дівчата мріють до осінніх канікул поступити до Пансіону благородних дівиць, а хлопці стараються, щоб стати ліцеїстами Пушкінського ліцею. Місяці, тижні, дні, а у тих, хто має страших братів чи сестер, можливо, й роки мрій про участь у проекті та підготовки до нього. І от нарешті насав цей відповідальний день, який і вирішить, хто з учнів та учениць 5 та 6 класу, матиме честь носити горде звання ліцеїста чи баришні.
Ще одна родзинка проекту в тому, що кожена вікова група учнів щоразу бере в ньому учать в новій ролі. Так на екзамені, 5-6-класникам допомагали учні 9, 10, 11 класів у ролі наставників - дядьок та бонн.

Туризм

Мандрівка до Кам'янець-Подільської та Хотинської фортеці

   Символ нашої сімейної школи - це птах-сім'янин лелека. Як відомо, лелеки - перелітні птахи. Щороку із настанням осені вони долають понад десть тисяч кілометрів, добираючись до місця зимівлі. Тож зовсім не дивно, що вихованці "АІСТа" теж дуже люблять мандрувати і за своє шкільне життя встигають об'їздити багато цікавих міст і місць в Україні та закордоном.

   Ця поїздка організовувалась для учнів п'ятого та шостого класу. Пятикласники лише місяць тому стали учнями середньої школи, тож їм необхідно було утвердитись у новому статусі, зміцнити стосунки із найближчими сусідами (і за віком, і територіально). Тож для утвердження - об'єктом поїздки обрано твердині - Кам'янець-Подільску та Хотинську фортеці. Крім того п'ятикласники рік тому прожили занурення в історію рідної Вінниці і тому знають особливості тих укріплень, що зводились в наших краях, тож цікаво було порівняти із фортифікаційними спорудами, які збудовані на дивовижно вдалих для цього ландшафтах. А учням шостого класу корисно і цікаво подивитись на ті місця, де творилась історія, яку вони вивчали, вивчають і вивчатимуть.
Тож велика галаслива команад із 37 аістят, четверо мам із класу, на чолі із двома класними мамами мали чудову мандрівку, з якої кожен привіз якесь особливе власне гарне враження.
Туризм

День Учителя + День пошти = День учительської пошти

З нагоди 25-річчя школи організатори святкування Всесвітнього дня пошти (п'ятий клас) вирішили перенести відзначення цього дня на тиждень раніше і об'єднати його з відзначенням Дня учителя. От і виходить День Учителя + День пошти = День учительської пошти. Тобто учні могли писати листи-вітання своїм учителям. Вчителі (не всі, але все ж приємно!) теж мали змогу написати листи учням, їхнім батькам, своїм колегам, бо старшокласники в День учителя мають день самоврядування - проводять уроки (попередньо узгодивши плани і засвідчивши готовність) замість вчителів (які все ж присутні на уроці).
Тож другого жовтня о 9:00 аістята та аістяни розпочали відзначення відразу двох свят: п'ятикласники перетворились на листонош та інших працівників поштового відділення - завершили приготування всього необхідного поштового начиння, а учні по всій школі почали вітати своїх дорогих вчителів, які прийшли на перший урок.

Вже після першого уроку життя в школі завирувало з подвійною силою та радістю. В улюбленій шкільній залі п'ятикласники відкрили роботу поштового кіоску, де можна було придбати все необхідне для того, щоб повноцінно взяти участь у Всесвітньому дні пошти.

Поштовий кіоск пропонував і традиційні, звичні вже для аістиної громади поштові послуги-товари: марки для листів, марки для бандеролей, марки для посилок, наклейку-послугу "Машина часу"; а також цього року запустили в обіг поштові листівки, які можна було відправляти без конверта і без марки, а оскільки зображення на листівках були присвячені 25-річчю школи, то вони ще й ідеально підходили для поштового вітання вчителів.

Робочий день на пошті ще тільки розпочинався, а працівники кіоску вже помітили, що поштові марки от-от закінчаться. Тому змущені були терміново, не гаючи ні хвилини відправляти кур'єра в типографію за новим накладом! Тож не дивно, що у деяких листонош боліли ноги - рознести понад півтисячі листів у найвіддаленіші куточки школи - завдання серйозне, хоча варте докладених зусиль, бо ж як приємно відчувати себе причетним до радості адресата, який бере в руки конверт із листом від друга і щасливо посміхається.
До 15:00 День пошти вже завершився і всі листи було надіслано і отримано, тож діти щасливі пішли додому. А вчителі, які лише спостерігали за провденням уроків, відчули, що сповнені сил та енергії і вирушили відзначити подвійне свято ще й на Лісопарк.
АІСТ Вітання

Як щастя, то й ложкою!

Розуміючи, що другого жовтня, напередодні Дня вчителя, в школі відзначатимуть ще й Всесвітній день пошти, Батьківський комітет прийняв стратегічне рішення привітати вчителів напередодні передодня! Тому на учительску колегію було відправлено делегацію батьків для проведення святкової гри "Що? Де? Коли?".

Оскільки в результаті прийняття стратегічного рішення привітання було перенесено, Батківський комітет встиг підготувати лише одне запитання. І в цьому був певний ризик - якщо вчителі не візьмуть запитання, то й подарунка не отримають. Але наврядчи члени Батьківського комітету переймались цим, бо ж очолює комітет випускниця школи Катерина Ботвіннік, і вона добре знає, на що здатні АІСТині вчителі неодноразові переможці міського чемпіонату та обласного кубка "Що? Де? Коли?".

Тож привітання розпочалося із попередження, що доведеться зіграти, і узгодження ролей - потрібен був оркестр для виконання музичної заставки і дзига, яка вибере запитання (дарма, що воно єдине).
Заграла музика, закрутилась дзига і обрала запитання із чорною скринькою. "Чорну скриньку в студію!" - пролунав голос ведучого і оркестр знову загримів знамениту мелодію: "Прилад, що знаходиться у скриниці іноді використовуєтсья для перемішування снігу, оптимально працює в обідній час, доречний у бочці меду". Звичайно, у команди вчителів - дострокова відповідь: "ложка".


Але ложечка не проста - "ложечка щастя". Тепер, що б ложечкою не несли до рота, а відчуття таке, ніби ложечка за ложечкою наповнюєтесь щастям!