?

Log in

No account? Create an account

Приватна сімейна школа АІСТ

ЩОДЕННИК

Previous Entry Поділитись Next Entry
Виставка в Вінницькому обласному краєзнавчому музеї з нагоди 25-річчя школи
Музикування
aistschool
Коли в чиємусь житті трапляється якась більш-менш значна подія, він, натхненний значимістю моменту, відчуває і часто навіть говорить, що готувався до цього все своє життя. Таке відчуття часто виникає у вчителів, коли вдається реалізувати якийсь новий проект, і друзі захоплено запитують, скільки часу потрібно було на підготовку. Тоді в піднесенні замислюєшся і відчуваєш все своє попереднє життя шляхом до цієї миті, дорогою до цього звершення. А далі бачиш і теперішню мить як частину шляху, і коли вже таких точок хоча б дві, проводиш пряму і тут уже замислюєшся на довше: чи туди я йду і навіть веду за собою інших?

Про подію, яка відбулася сьогодні у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї можна щиро сказати, що вона готувалась понад 25 років. Понад 25 не лише тому, що вже йде двадцять шостий. А й тому, що для народження школи 28 серпня 1990 року потрібні були певні передумови, які теж потребували своїх років часу: мала народитись, вирости, вивчитись, зміцніти у своїх педагогічних переконаннях та цінностях Надія Семенівна Вітковська. Так само до того 28 серпня мали пройти своїми життєвими шляхами Любов Костянтинівна Степаненко, Тетяна Павліван Язикова, Володимир Михайлович Синіцин, Олег Ігорович Бєлін, Тетяна В'ячеславівна Хлапова, Ліля Зосимівна Єгурнова. 28 серпня вони в надії, в любові об'єднались у спільній справі і розпочали новий відрізок свого життєвого шляху, який ми зараз називаємо двадцятьма п'ятьма роками життя "АІСТа". Згодом з'явилась і віра (Віра Іванівна Тищук - стала секретарем школи). Вона була й у момент народження школи, просто не так очевидно.

Дійсно виходить, що про виставку "АІСТ: 25 років на крилах дитинства" можна сказати, що готувалася вона понад 25 років. Але все ж, невелике важливе уточнення: вона готувалася, але її ніхто не готував. Бо виставка є одним із багатьох результатів, а не метою шкільного життя.

Ніхто не готував її до пори до часу, а коли Батьківський комітет та випускники вирішили зробити такий дарунок школі до (точніше, після) 25-річчя, то довелося добряче попрацювати. Хоча б тому, що втиснути чверть століття живого життя у 7 скляних шаф у маленькій виставковій залі - завдання не можливе...
Тому організатори виставки розширили виставкову залу ще й інтерактивними експонатими, які обов'язково потрібно брати до рук: крутити, вертіти, складати, розкладати, щупати, малювати, клеїти, грати. А на відкриття запросили школярів із тим, чим вони жили чи живуть.
Розпочали виставку, звичайно, господарі краєзнавчого музею, так вимагає офіційна процедура будь-якого відкриття будь-якої виставки. Заступник директора з наукової роботи Шароварська С.П. наголосила на тому, що сімейна школа "АІСТ" перша приватна школа в Україні і це перша виставка в музеї, яка присвячена ювілею життя школи.
Слово від господарів виставкової зали перейшло до організаторів, тобто людей відповідальних за те, що тут відбувалося.
Їх очолює Катерина Ботвіннік випускниця школи і вже матуся поки що двох аістят. Тож саме їй довелося виправдовуватись за те, що втягнула школу в таку подію. І вона легко це зробила, пояснивши все великою любов'ю до рідної сімейної школи в цілому і, зокрема, до Ігоря Йосиповича, якому й передала слово. І наступну презентаційну частину відкриття виставки вже вів наш виконавчий директор. Ігор Йосипович настільки виконавчий, що постійно дивуєшся і захоплюєшся, як йому вдаєтсья все те виконувати. Так, він є незмінним і незамінним ведучим усіх наших загальношкільних свят. От і тепер виконував роль ведучого, як зазвичай, і всім аістиним учасникам від того було по-домашньому затишно, ніби це не виставку відкриваємо, а ще одну додаткову залу школи!
Створивши домашню атмосферу, Ігор Йосипович запросив на сцену першокласників, які на уроках вчились читати тексти пісень, розспівуючи їх, зокрема, і вірш Наталі Забіли "Бабуся". Розпочали саме з цієї пісні, бо вона про єдність, взаємопідтримку, взаємодопомогу, взаєморозуміння дорослих і дітей - цінності, які допомагають змінюватись самому і змінювати світ на краще, цінності, які допомогли і продовжують допомагати будувати нашу сімейну школу.

Далі естафету прийняли наймолодші вихованці "АІСТа" і показали, що музика й пісня супроводжує аістят та аістян вже від народження.

Учні та вчителі другого класу - талановиті актори - представили ще одну з найважливіших віх  життя - театр, розігравши фрагмент інсценізації "Казки про рибака та рибку" О.С. Пушкіна.
 

П'ятикласники подарували глядачам фрагмент фінального етапу культурно-історичного занурення, з якого оце тільки нещодавно виринули.
Наступний дарунок - спільна музично-вокально-хореографічна композиція учнів 5 та 9 класів - цей виступ показав, що є проекти, які об'єднують учасників різновікові групи і це дає свої хороші результати.

Ще одна різновікова група - ансамбль старовинної музики - подарувала глядачам поліфонічне виконання композиції "Аве Марія" на блок-флетах.

І на завершення дев'ятий клас показав, як іще цікаво можна вивчати англійську мову, пригостивши присутніх музично-пісенними фрагментами зігарного минулого року всесвітньовідомого мюзикла "Звуки музики".
Традиційно великі урочисті зібрання в АІСТі закінчуються єднанням у спільному колі, у спільній пісні. Урочисте відкриття виставки, присвяченої 25-річчю народження школи, завершилось виконанням гімну школи на трьох мовах.

Ігор Йосипович доклав чималих зусиль і, лише запросивши на поміч семикласницю Ксенію, таки розв'язав тугий бант на вході у виставкову залу. Виявляється бант був не лише прикрасою-символом, а ще й виконував роль замка для тих, хто передчасно намагатиметься потрапити в храм історії "АІСТа". Таке розв'язання банта-замка симовізувало необхідність всеможливих: і учнівських, і вчительських, і батьківських (бо ж Ігор Йосипович не лише аістиний вчитель, а й батько) зусиль для подальшого руху вперед і знаменувало початок нової довільної частини виставкової програми.

Довільна частина виставки була теж досить символічною: вона показала, що "АІСТ" приймає загальні правила (зокрема, правила музею), але навть в межах правил намагаєтсья діяти неординарно і це йому вдаєтсья. Так, крім традиційних музейних експонатів під склом, великою популярністю у відвідувачів користувались інтерактивні експонати: піщані планшети, тактильні коробочки, конструкор-велетень, кубики "Знайди шість подій із життя школи", металофон, що грає гімн школи, консруктор "Вінницька арка", колективна розмальовка "АІСТу 25".

Спасибі всім, хто докладав зусиль, аби подарувати іншим свято!
Спасибі господарям - працівникам Вінницького обласного краєзнавчого музею!
Спасибі організаторам - Батьківському комітету, Катерині Олегівні та випускникам!
Спасибі Вікторії Килимчук, випускниці школи, за відзняті та надані для шкільного архіву фотографії.
Спасибі Ірині Сергіївні - шкільному архіваріусу та бібліотекарю!
Спасибі дітям і вчителям!

Posts from This Journal by “* * * Батьківський комітет * * *” Tag