?

Log in

No account? Create an account

Приватна сімейна школа АІСТ

ЩОДЕННИК

Previous Entry Поділитись Next Entry
25 років окрилення та освіти - 26-ий перший дзвінок!
АІСТ Вітання
aistschool
Перша офіційна згадка про нашу сімейну школу датується 28 серпням 1990 року. Тож саме ця дата і вважається Днем народження школи. 28 серпня 2015 року виповнилось 25 років "АІСТу". Тому прийдешній навчальний рік обіцяє бути сповненим різноманітними святковими заходами, приуроченими до цієї радісної річниці.
А тим часом, святкування розпочинається подією, яка засвідчує, що "АІСТ" народився не даремно, що яскраво проживши 25 років, він і далі прагне здійматись і линути понад хмарами в українському і міжнародному освітньому просторі. Подія ця - 26-ий Перший дзвінок! Саме ця радість відбулась першою у вервечці інших, приурочених до святкування 25-річчя, символізуючи продовження живого АІСТиного життя.
Ті, хто вже знайомі з традиціями АІСТа, знають, що першого вересня до школи приймають не першокласників, а першокласні родини, бо хіба ж може бути по-іншому в сімейній школі. Цього року (мабуть, через 25-річчя) якось особливо багато думається-повертається в уяві до моменту народження школи: саме ті перші аістята, які були однією із першопричин появи школи, і об'єднали-привели своїх батьків-засновників школи до ідеї-потреби створити особливий простір для власних чад.
І ця дія символічно повторюється на початку кожного навчального року: до великої шкільної родини приймаємо родини першкласників і кожен може відчути себе частиною команди творців школи, відчути себе причетним до її життя і його наповненості. І мимоволі порівняти себе із тими першими батьками-засновниками і запитати себе: які труднощі подолали, ті хто колись створив цю школу для своїх дітей? як і заради чого вони ці труднощі долали? і нарешті - чи маю і я настільки ж стійкі переконання, чи навіть більше - віру, що потрібно щось міняти (і зміни ті мають починатись із себе), щоб не зійти з обраного шляху попри труднощі?

Школа - це середовище, сукупність побутових, культурних умов, освітніх факторів, занять, інтересів, цінностей, в яких проходить 9-11-14 років життя. І цей набір "інгредієнтів" шкільного життя, він може бути різноманітним. А сімейна школа - це те середовище, де кожен може впливати на якість і кількість умов і складників. Бо й сам є однією із умов, сам є частиною середовища. І коли з'являється таке усвідомлення себе, з'являється і розуміння, що для зміни середовища, треба змінювати перш за все себе. Тому життя (батьківське, учнівське, вчительське) в сімейній школі - це, в першу чергу, постійна щоденна робота над собою, самопізнання, самовдосконалення. І воно не є самоціллю, бо здійснюється для інших. На підтвердження і підсилення вищенаписаного хочеться навести вірш Зоряни Живки (Зої Жук) "Діалогічність світу":
Це як годинник - хвилини йдуть,
і кажуть тобі: "йди, лети, біжи",
проте іноді й: "Жди".
І так завжди - діалог:
Людина - Людина,
Людина - Світ,
Людина - Бог.
Є Ти і Хтось.

ХТОСЬ рятує тебе від самості -
САМО-закоханості,
САМО-центричності,
САМО-достатності.
Бо він інший,
твій ближній.
І завжди, і всюди,
і для кожного з нас
дієСлово "бути".

Ще один ліричний відступ - світлина іспанського фотографа Віктора Нуньйо та його підпис до неї в перекладі з англійської та іспанської: "Кожен звичайно має свої обмеження та недоліки, а поряд і чесноти та успіхи. Ці останні допомагають долати труднощі на шляху і йти вперед. І крізь життя. Але не вони встановлюють наші межі. Нас стримують інші - наші власні обмеження.
І саме в таку мить необхідна підримка когось іншого. Саме в такий момент чесноти одного можуть компенсувати недоліки іншого.
І ось тоді
РАЗОМ вже не дорівнює один плюс один,... а набагато більше".


Саме на таких принципах прагнемо будувати стостунки в нашій сімейній школі. І принципи ці відображені у кожній традиції, зокрема, і в традиції святкування  Дня знань, коли вся школа приймає кожну першокласну родину з їхніми вподобаннями і захопленнями, які на загал озвучуються директором.
Так, цього разу, за словами вчителів першого класу "на карті аістиного зоряного неба з'явилось нове сузір'я - сузір'я першого класу". Кількість зірок у ньому, як ви вже зрозуміли, підрахувати важко (бо ж разом - це на 1+1). Але відомо, що уже після свята, ще одна дитина, яка спостерігала за дійством із залу, привела свою родину в перший клас.
В продовження космічної теми і на завершення розповіді про свято Першого дзвінка публікуємо текст пісні, яка звучала на святі, як подарунок від другокласників першокласникам. Подарунок теж доволі символічний, бо слова до цієї пісні свого часу написала вчителька теперішнього першого класу Валентина Петрівна Мельничук (ми живемо у вирі того, що творимо):
Коли безхмарне небо,
милуємось зірками:
нас вабить їх дивна краса.
Захоплення і мудрість,
і загадку незнану
дарують усім небеса.
Велична й загадкова
у Господа скарбниця,
багато у ній таємниць!
Наважся буть щасливим,
знайди хвилинку вільну -
полеж у траві горілиць.

Високо там в небесах
сяє Чумацький наш Шлях
і відкриває Всесвіт нам секрети.
А в наших мріях і снах
поміж зірок по світах,
мов павичі хвостаті мчать комети.
Тихо шепоче Уран
диво-казки для землян,
В вальсі кружля Меркурій та Венера.
Смуток зникає з орбіт
І усміхається світ,
Гріє усіх любові атмосфера.
Як атмосфера любові гріла усіх можна подивитись у фотоальбомі на сайті школи.

Posts from This Journal by “Святкування Дня знань” Tag