Приватна сімейна школа АІСТ

ЩОДЕННИК

АІСТиний ЩОДЕННИК
Ви дивитесь Живий ЩОДЕННИК сімейної школи "АІСТ", яка ось уже 26-ий рік живе своїм живим життям. Якщо ви якимось чином причетні до цього життя – реєструйтесь в ЖЖ, додавайте нас у список друзів та ведіть цього ЩОДЕННИКА разом із нами, залишаючи свої коментарі.
Якщо побачене у щоденнику Вас зацікавило, відвідайте сайт - http://aist.vn.ua/

Виставка першокласних "захалявних" книжечок
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
Книга відгуків та вражень

Захалявни книжечка Анічки Зеленянської


Захалявна книжечка Маргарити Гутаревич


Захалявна книжечка Григорія Чухряєва

Новий рік в "АІСТ" вже прийшов!
Музикування
aistschool

"Євгенія Онєгіна" на АІСТиній сцені показали дев'ятикласники
Театр
aistschool
***

Сьомий клас із "Панянкьою-селянкою" О. С. Пушкіна на АІСТиній сцені
Театр
aistschool

Інсценізація творів Жана Батиста Мольєра та Уільяма Шекспіра учнями 8 класу
Театр
aistschool
***

Надії Семенівні тричі по 25!!!
АІСТ Вітання
aistschool
***

Свято зустрічі поколінь у першому класі
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
"АІСТ" - сімейна школа - створена родинами перших учнів і продовжує творитись родинами учнів теперішніх. Ця особливість школи символічно відображається кожного першого вересня на святі Дня знань, коли до школи приходять першокласники. Бо приходять вони не самі, а зі своїми родинами. І директор школи, Ігор Йосипович, представляє кожного, хто зміг прийти-приїхати, щоб підтримати свого першокласника в цей день.

Перша шкільна осінь майже закінчується для учнів першого класу. І вони знову зібрали свої родини. Цього разу на перше свято: з одного боку - певний підсумок пройденого, з іншого - благословіння на початку великого шляху освічення.

Своє перше свято першокласники присвятили людям, які стоять біля витоків їхніх сімей: своїм дідусям та бабусям.

Виставка в Вінницькому обласному краєзнавчому музеї з нагоди 25-річчя школи
Музикування
aistschool
Коли в чиємусь житті трапляється якась більш-менш значна подія, він, натхненний значимістю моменту, відчуває і часто навіть говорить, що готувався до цього все своє життя. Таке відчуття часто виникає у вчителів, коли вдається реалізувати якийсь новий проект, і друзі захоплено запитують, скільки часу потрібно було на підготовку. Тоді в піднесенні замислюєшся і відчуваєш все своє попереднє життя шляхом до цієї миті, дорогою до цього звершення. А далі бачиш і теперішню мить як частину шляху, і коли вже таких точок хоча б дві, проводиш пряму і тут уже замислюєшся на довше: чи туди я йду і навіть веду за собою інших?

Про подію, яка відбулася сьогодні у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї можна щиро сказати, що вона готувалась понад 25 років. Понад 25 не лише тому, що вже йде двадцять шостий. А й тому, що для народження школи 28 серпня 1990 року потрібні були певні передумови, які теж потребували своїх років часу: мала народитись, вирости, вивчитись, зміцніти у своїх педагогічних переконаннях та цінностях Надія Семенівна Вітковська. Так само до того 28 серпня мали пройти своїми життєвими шляхами Любов Костянтинівна Степаненко, Тетяна Павліван Язикова, Володимир Михайлович Синіцин, Олег Ігорович Бєлін, Тетяна В'ячеславівна Хлапова, Ліля Зосимівна Єгурнова. 28 серпня вони в надії, в любові об'єднались у спільній справі і розпочали новий відрізок свого життєвого шляху, який ми зараз називаємо двадцятьма п'ятьма роками життя "АІСТа". Згодом з'явилась і віра (Віра Іванівна Тищук - стала секретарем школи). Вона була й у момент народження школи, просто не так очевидно.

Дійсно виходить, що про виставку "АІСТ: 25 років на крилах дитинства" можна сказати, що готувалася вона понад 25 років. Але все ж, невелике важливе уточнення: вона готувалася, але її ніхто не готував. Бо виставка є одним із багатьох результатів, а не метою шкільного життя.

Ніхто не готував її до пори до часу, а коли Батьківський комітет та випускники вирішили зробити такий дарунок школі до (точніше, після) 25-річчя, то довелося добряче попрацювати. Хоча б тому, що втиснути чверть століття живого життя у 7 скляних шаф у маленькій виставковій залі - завдання не можливе...
Тому організатори виставки розширили виставкову залу ще й інтерактивними експонатими, які обов'язково потрібно брати до рук: крутити, вертіти, складати, розкладати, щупати, малювати, клеїти, грати. А на відкриття запросили школярів із тим, чим вони жили чи живуть.
Розпочали виставку, звичайно, господарі краєзнавчого музею, так вимагає офіційна процедура будь-якого відкриття будь-якої виставки. Заступник директора з наукової роботи Шароварська С.П. наголосила на тому, що сімейна школа "АІСТ" перша приватна школа в Україні і це перша виставка в музеї, яка присвячена ювілею життя школи.
Слово від господарів виставкової зали перейшло до організаторів, тобто людей відповідальних за те, що тут відбувалося.
Їх очолює Катерина Ботвіннік випускниця школи і вже матуся поки що двох аістят. Тож саме їй довелося виправдовуватись за те, що втягнула школу в таку подію. І вона легко це зробила, пояснивши все великою любов'ю до рідної сімейної школи в цілому і, зокрема, до Ігоря Йосиповича, якому й передала слово. І наступну презентаційну частину відкриття виставки вже вів наш виконавчий директор. Ігор Йосипович настільки виконавчий, що постійно дивуєшся і захоплюєшся, як йому вдаєтсья все те виконувати. Так, він є незмінним і незамінним ведучим усіх наших загальношкільних свят. От і тепер виконував роль ведучого, як зазвичай, і всім аістиним учасникам від того було по-домашньому затишно, ніби це не виставку відкриваємо, а ще одну додаткову залу школи!
Створивши домашню атмосферу, Ігор Йосипович запросив на сцену першокласників, які на уроках вчились читати тексти пісень, розспівуючи їх, зокрема, і вірш Наталі Забіли "Бабуся". Розпочали саме з цієї пісні, бо вона про єдність, взаємопідтримку, взаємодопомогу, взаєморозуміння дорослих і дітей - цінності, які допомагають змінюватись самому і змінювати світ на краще, цінності, які допомогли і продовжують допомагати будувати нашу сімейну школу.

Далі естафету прийняли наймолодші вихованці "АІСТа" і показали, що музика й пісня супроводжує аістят та аістян вже від народження.

Учні та вчителі другого класу - талановиті актори - представили ще одну з найважливіших віх  життя - театр, розігравши фрагмент інсценізації "Казки про рибака та рибку" О.С. Пушкіна.
 

П'ятикласники подарували глядачам фрагмент фінального етапу культурно-історичного занурення, з якого оце тільки нещодавно виринули.
Наступний дарунок - спільна музично-вокально-хореографічна композиція учнів 5 та 9 класів - цей виступ показав, що є проекти, які об'єднують учасників різновікові групи і це дає свої хороші результати.

Ще одна різновікова група - ансамбль старовинної музики - подарувала глядачам поліфонічне виконання композиції "Аве Марія" на блок-флетах.

І на завершення дев'ятий клас показав, як іще цікаво можна вивчати англійську мову, пригостивши присутніх музично-пісенними фрагментами зігарного минулого року всесвітньовідомого мюзикла "Звуки музики".
Традиційно великі урочисті зібрання в АІСТі закінчуються єднанням у спільному колі, у спільній пісні. Урочисте відкриття виставки, присвяченої 25-річчю народження школи, завершилось виконанням гімну школи на трьох мовах.

Ігор Йосипович доклав чималих зусиль і, лише запросивши на поміч семикласницю Ксенію, таки розв'язав тугий бант на вході у виставкову залу. Виявляється бант був не лише прикрасою-символом, а ще й виконував роль замка для тих, хто передчасно намагатиметься потрапити в храм історії "АІСТа". Таке розв'язання банта-замка симовізувало необхідність всеможливих: і учнівських, і вчительських, і батьківських (бо ж Ігор Йосипович не лише аістиний вчитель, а й батько) зусиль для подальшого руху вперед і знаменувало початок нової довільної частини виставкової програми.

Довільна частина виставки була теж досить символічною: вона показала, що "АІСТ" приймає загальні правила (зокрема, правила музею), але навть в межах правил намагаєтсья діяти неординарно і це йому вдаєтсья. Так, крім традиційних музейних експонатів під склом, великою популярністю у відвідувачів користувались інтерактивні експонати: піщані планшети, тактильні коробочки, конструкор-велетень, кубики "Знайди шість подій із життя школи", металофон, що грає гімн школи, консруктор "Вінницька арка", колективна розмальовка "АІСТу 25".

Спасибі всім, хто докладав зусиль, аби подарувати іншим свято!
Спасибі господарям - працівникам Вінницького обласного краєзнавчого музею!
Спасибі організаторам - Батьківському комітету, Катерині Олегівні та випускникам!
Спасибі Вікторії Килимчук, випускниці школи, за відзняті та надані для шкільного архіву фотографії.
Спасибі Ірині Сергіївні - шкільному архіваріусу та бібліотекарю!
Спасибі дітям і вчителям!

"АІСТ: 25 років на крилах дитинства"
АІСТ Вітання
aistschool

Батьківський комітет скликає суботник
Господарчі справи
aistschool
13 листопада у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відбудеться відкриття виставки, приуроченої до 25-річчя нашої сімейної школи "АІСТ". Ця виставка - ініціатива і велика кропітка робота, в першу чергу, Батьківського комітету на чолі з колишньою ученицею, назавжди випускницею, тепер мамою поки що двох аістят Катериною Ботвіннік.
До виставки ще тиждень і останні приготування потребують багато часу, але раптом несподівано-нежданно невідь звідки на пришкільну територію нападало листя. Не вірите? Нам і самим важко в таке повірити, приходьте подивіться? В суботу, 7 листопада, в зручний для себе час, впродовж дня.


І потяглися до шкільного подвір'я цікаві, допитливі аістята з батьками дивитись на чудасію і збирати дивовижу в мішки. Найбільш допитливими виявились сім'ї учнів першого та другого класу. Були зацікавлені й зі стартової школи, з четвертого, п'ятого, шостого, сьомого та одинадцятого класів, були випускники, вчителі…

Звичайно, все це жарт. Посправді, в АІСТі вже 25 років (двадцять шостий) все тримаєтсья на взаєморозумінні, взаємодопомозі та взаємопідтримці. І, коли виникають якісь несподіванки (чи сподіванки), достатньо просто сказати що потрібно робити, і ті, хто має розуміння, змогу, витримку, щоб допомогти, обов'язково відгукнуться. Переконатись у цьому можна переглянувши фотодокази.

Спортивне свято у третьому класі
Туризм
aistschool
***

Конференція Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
26 жовтня 2015 року делегація НВК "Школа АІСТ" брала участь у конференції Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів, що проходила в Київському міському будинку вчителя.
Предсавники Монессорі-центрів та дошкільних навчальних закладів, які використовують у своїй діяльності методику Марії Монтессорі, обмінялися досвідом організації навчальної діяльності.
Участь у конференції прийняли доповідачі із освітніх закладів Сум, Дніпропетровська, Житомира, Тернополя,  Черкас, Кривого Рогу, Полтави, Броварів, Одеси та Києва. Вінницю представляла наша делегація. Одним із підсумків роботи було прийняте рішення про необхідність проведення щорічних конференцій Всеукраїнської асоціації Монтессорі-вчителів.

Закриття Пушкінського ліцею 2015 - БАЛ!!!
Спів
aistschool
Ось і настав дивовижний і довгоомріюваний фінал проекту - бал. Дівчата та хлопці виступають із музичними та вокальними номерами, демонструють особливі навички здобуті під час навчання в ліцеї та пансіоні. І звичайно ж танцюють, танцюють, танцюють!!!

Другий клас інсценізує "Казку про рибака та рибку" О.С. Пушкіна
Театр
aistschool
14 жовтня 1833 року Олександр Пушкін написав свою "Казку про рибака та рибку". На думку дослідників сюжет казки Пушкін запозичив у Братів Грімм. У збірці їхніх казок є "Казка про рибака та його жінку". В російському фольклорі є казка зі схожим сюжетом "Жадная старуха", а у нас є своя - "Казка про липку та зажерливу бабу". Виходить, що сюжет цей побутував задовго до Пушкіна.
23 жовтня 2015 року в останній день першої квінти (через 182 роки після написання) учні та вчителі другого класу на чолі з режисером Амосовою Євгенією Михайлівною інсценізували цей давній сюжет, бо він і зараз актуальний. Євгенія Михайлівна - режисер-професіонал, і особливо цікаво спостерігати, як вона інсценізує твори, які за формою написані не для сцени - це завжди талановито і неповторно, навіть, якщо цей твір уже ставився на аістиній сцені з іншими акторами кілька років тому. Євгенія Михайлівна завжди подає якесь нове бачення, нове трактування, через нові засоби.
От візьмімо хоча б те, як наш режисер виділяє ролі для акторів у віршованому тексті казки. Коли твір написаний у формі вистави, все просто, бо на початку є перелік дійових осіб. А якщо твір епічний, а не драматичний, виникає ускладнення. Але подолання такого ускладення - це спосіб, щось важливе зрозуміти і сказати глядачам. Так, виділяючи ролі з "Казки про рибака та рибку" кожен би назвав очевидні: Дід, Баба, Золота Рибка, Ведучий-оповідач. Може, хтось би додав інших другорядних героїв, які прислужують Бабі, але вони є частиною її образу, тож Євгенія Михайлівна лише змінює поведінку, позу, інтонацію Баб і нам, глядачам, уже видно всіх, хто поряд з нею з'явився. Той герой, якого в тексті міг роздивитись і вивести його на сцену лише професіонал, - це Море. І досвідчений режисер, підкреслюючи важливість цього образу в казці, стоврює роль. Саме так робить Євгенія Михайлівна.
Давній сюжет казки дає велике поле для роздумів та інтерпретацій. Можна знайти безліч різноманітних, і навіть протилежних, трактувань образів казки. А вчитись бачити образи, вчити розвивати образне мислення - одна із важливих віх шкільного життя. Варіативність можливих трактувань образів твору показує велику кількість уроків, які можна в ньому виявити.
Щоб зрозуміти, який саме зміст вкладав у образи казки Пушкін, мабуть, варто почати з аналізу заголовків казок із подібним сюжетом - всі вони різні, отже, всі виділяють, як головне, різне. Так, російська народна казка називається просто "Жадная старуха" (отже, вона застерігає від жадібності), казка братів Грімм - "...про рибака та його жінку" (зосереджується на чоловікові та жінці, їхніх відносинах і відношеннях, ролях), українська казка - ".. про липку та зажерливу бабу" (акцент на стосунках того, хто постає в образі липки, із людською ненаситністю, зажерливістю; смиренність відходить на другий план, бо вона, врешті, починає смиренно служити зажерливості), у Пушкіна - "Казка про рибака і рибку" (увага на стосунки людини із тим, хто постає в образі рибки; при чому людська смиренність, послушність поставлена на перше місце у цих стосунках, а вже та частина людської природи, яка спотворює смирення і використовує його, показана в образі жінки, - з'являється згодом).
Така от можлива педагогіка однієї казки. Навіть в одинадцятому класі є про що поговорити, подискутувати. Хоча кожен відкриє в одному й тому ж самому творі своє розуміння, але це ж і важливо - вчитися шукати і знаходити!

Спасибі другому класу, класним мамам другого класу - Олені Леонідівні та Ірині Борисівні (вони і дітей готували до вистави, і самі грали на сцені), режисеру - Євгенії Михайлівні, і, звичайно, Олександру Сергійовичу Пушкіну. На канікулах буде над чим поміркувати!


P.S. Казка закінчується тією ж картинокою, що починалась, і тому схожа на безкінечник. Ніби після завершення її можна знову починати спочатку. От би так і зробити. Але, щоб продовження було вже не застереженням, а розповіддю як же треба робити. Треба ж зрозуміти-знати, що варто просити в Золотої Рибки?! І чи варто щось просити взагалі?

204 роки Ліцею і День народження Євгенії Михайлівни Амосової
Театр
aistschool
Ранок 19 жовтня став незабутнім і особливим для багатьох аістят та аістян. Особливо запам'ятається він учням 5 та 6 класу, які в цей час насолоджувались останніми митями перебування у ролі ліцеїстів та панянок. Для решти учнів та вчителів ранок був особливим, бо розпочався із загального збору в улюбленій залі школи, де потрібно було познайомитись із особливими учнями школи і впізнати в них п'ятикласників та шестикласників.
19 жовтня 1811 року відкрився Царськосільський Імператорський ліцей і в цей же день, тільки значно ближчого до нас року народилась Євгенія Михайлівна Амосова - режисер-професіонал, що працює в нашій школі. Серед учнів ходить легенда, що відкриття ліцею в "АІСТі" приурочене саме до дати народження Євгенії Михайлівни.
Ігор Йосипович представив ліцеїстів та панянок, дядьок та бонн, викладачів. Всі гуртом дружно привітали Євгенію Михайлівну із днем народження і відкриттям ліцею. А на завершення заспівали традиційну пісню Ю. Кіма "Дев'ятнадцяте жовтня".
ДЕВЯТНАДЦАТОЕ ОКТЯБРЯ
На пороге наших дней
Неизбежно мы встречаем,
Узнаем и обнимаем
Наших истинных друзей.
Здравствуй, время гордых планов,
Пылких клятв и долгих встреч!
Свято дружеское пламя,
Да не просто уберечь...

Все бы жить, как в оны дни,
Все бы жить - легко и смело.
Не высчитывать предела
Для бесстрашья и любви.
И, подобно лицеистам,
Собираться у огня
В октябре багрянолистом
Девятнадцатого дня.

Как мечталось в оны дни!
Все объяты новым знаньем,
Все готовы к испытаньям -
Да и будут ли они?
Что ж загадывать? Нет нужды:
Может, будут, может, нет.
Но когда-то с нашей дружбы
Главный спросится ответ.

И судьба свое возьмет,
По-ямщицки лихо свистнет,
Все по-своему расчислит,
Не узнаешь наперед.
Грянет бешеная вьюга,
Захохочет серый мрак
И - спасти захочешь друга,
Да не выдумаешь - как...

На дорогах наших дней,
В перепутьях общежитий
Ты наш друг, ты наш Учитель,
Славный пушкинский Лицей!
Под твоей бессмертной сенью
Научиться бы вполне
Безоглядному веселью,
Бескорыстному доверью,
Вольнодумной глубине!..
Після виконання пісні школярі пішли на перший урок, а ліцеїсти та панянки відправились на останній ліцейський урок - урок верхової їзди.

Пушкінський ліцей та Пансіон благородних дівиць працював на базі "АІСТа" в неділю
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
Є безліч цікавих предметів, які залишаються поза програмами і тому їх аж ніяк не можна втиснути в навчальний план, їх не побачиш в розкладі. Але розклад регламентує навчально-пізнавальну діяльність лише п'ять днів на тиждень, а ще два дні залишаються непідвладними йому. Тож якщо є щось настільки бажане, вартісне, що учні, вчителі та батьки готові присвятити цьому свій зазвичай вільний час, то спокійно і впевнено можна планувати такі справи на вихідні.
Саме на вихідних в "АІСТі" зазвичай вирує життя, якщо проходить велике культурно-історичне занурення. Так, вчора, в суботу, хлопці та дівчата з 5 і 6 класів успішно захистили проекти на екзамені і одразу перевтілились: хлопці - в ліцеїстів, дівчата - в благородних панянок. І отримали запрошення вже за добу прибути на навчання до своїх закладів: до ліцею та пансіону.

Ліцеїсти вивчали фехтування, каліграфію, астрономію, стиль вікторіанської епохи, історію винаходів, фізику, астрономію... Цікаво, що один із уроків проводив колишній ліцеїст, колишній дядько, теперішній викладач Пушкінського ліцею - Віктор Юрійович Степанчук. В шкільному архіві зберігається світлина, на якій Віктор Юрійович сфотографований під час уроку каліграфії з гусячим пером в руці. Цей випадок - цікава ілюстрація того, як один і той же проект проживаєтсья одними й тими ж учасниками щоразу в іншій ролі, по-новому.
Благородні дівиці мали свої заняття: каліграфію, музику, рукоділля, етикет та ін.

Школа може перетворитись на ліцей лише у вихідні дні. Тож часу обмаль, а так хочеться побути у новій і довгожданній ролі ще. Таку можливість передбачено - вихованці залишаються ночувати в ліцеї та пансіоні, щоб вранці зустріти школярів і розповісти їм, як здорово навчатись і на вихідних!

А в "АІСТі" екзамени?!
Думи
aistschool
17 жовтня, субота - а в "АІСТі" робочий день. Та ще й не звичайний робочий, а святковий - екзаменаційний. Дівчата мріють до осінніх канікул поступити до Пансіону благородних дівиць, а хлопці стараються, щоб стати ліцеїстами Пушкінського ліцею. Місяці, тижні, дні, а у тих, хто має страших братів чи сестер, можливо, й роки мрій про участь у проекті та підготовки до нього. І от нарешті насав цей відповідальний день, який і вирішить, хто з учнів та учениць 5 та 6 класу, матиме честь носити горде звання ліцеїста чи баришні.
Ще одна родзинка проекту в тому, що кожена вікова група учнів щоразу бере в ньому учать в новій ролі. Так на екзамені, 5-6-класникам допомагали учні 9, 10, 11 класів у ролі наставників - дядьок та бонн.


Мандрівка до Кам'янець-Подільської та Хотинської фортеці
Туризм
aistschool
   Символ нашої сімейної школи - це птах-сім'янин лелека. Як відомо, лелеки - перелітні птахи. Щороку із настанням осені вони долають понад десть тисяч кілометрів, добираючись до місця зимівлі. Тож зовсім не дивно, що вихованці "АІСТа" теж дуже люблять мандрувати і за своє шкільне життя встигають об'їздити багато цікавих міст і місць в Україні та закордоном.

   Ця поїздка організовувалась для учнів п'ятого та шостого класу. Пятикласники лише місяць тому стали учнями середньої школи, тож їм необхідно було утвердитись у новому статусі, зміцнити стосунки із найближчими сусідами (і за віком, і територіально). Тож для утвердження - об'єктом поїздки обрано твердині - Кам'янець-Подільску та Хотинську фортеці. Крім того п'ятикласники рік тому прожили занурення в історію рідної Вінниці і тому знають особливості тих укріплень, що зводились в наших краях, тож цікаво було порівняти із фортифікаційними спорудами, які збудовані на дивовижно вдалих для цього ландшафтах. А учням шостого класу корисно і цікаво подивитись на ті місця, де творилась історія, яку вони вивчали, вивчають і вивчатимуть.
Тож велика галаслива команад із 37 аістят, четверо мам із класу, на чолі із двома класними мамами мали чудову мандрівку, з якої кожен привіз якесь особливе власне гарне враження.

День Учителя + День пошти = День учительської пошти
Туризм
aistschool
З нагоди 25-річчя школи організатори святкування Всесвітнього дня пошти (п'ятий клас) вирішили перенести відзначення цього дня на тиждень раніше і об'єднати його з відзначенням Дня учителя. От і виходить День Учителя + День пошти = День учительської пошти. Тобто учні могли писати листи-вітання своїм учителям. Вчителі (не всі, але все ж приємно!) теж мали змогу написати листи учням, їхнім батькам, своїм колегам, бо старшокласники в День учителя мають день самоврядування - проводять уроки (попередньо узгодивши плани і засвідчивши готовність) замість вчителів (які все ж присутні на уроці).
Тож другого жовтня о 9:00 аістята та аістяни розпочали відзначення відразу двох свят: п'ятикласники перетворились на листонош та інших працівників поштового відділення - завершили приготування всього необхідного поштового начиння, а учні по всій школі почали вітати своїх дорогих вчителів, які прийшли на перший урок.

Вже після першого уроку життя в школі завирувало з подвійною силою та радістю. В улюбленій шкільній залі п'ятикласники відкрили роботу поштового кіоску, де можна було придбати все необхідне для того, щоб повноцінно взяти участь у Всесвітньому дні пошти.

Поштовий кіоск пропонував і традиційні, звичні вже для аістиної громади поштові послуги-товари: марки для листів, марки для бандеролей, марки для посилок, наклейку-послугу "Машина часу"; а також цього року запустили в обіг поштові листівки, які можна було відправляти без конверта і без марки, а оскільки зображення на листівках були присвячені 25-річчю школи, то вони ще й ідеально підходили для поштового вітання вчителів.

Робочий день на пошті ще тільки розпочинався, а працівники кіоску вже помітили, що поштові марки от-от закінчаться. Тому змущені були терміново, не гаючи ні хвилини відправляти кур'єра в типографію за новим накладом! Тож не дивно, що у деяких листонош боліли ноги - рознести понад півтисячі листів у найвіддаленіші куточки школи - завдання серйозне, хоча варте докладених зусиль, бо ж як приємно відчувати себе причетним до радості адресата, який бере в руки конверт із листом від друга і щасливо посміхається.
До 15:00 День пошти вже завершився і всі листи було надіслано і отримано, тож діти щасливі пішли додому. А вчителі, які лише спостерігали за провденням уроків, відчули, що сповнені сил та енергії і вирушили відзначити подвійне свято ще й на Лісопарк.

Як щастя, то й ложкою!
АІСТ Вітання
aistschool
Розуміючи, що другого жовтня, напередодні Дня вчителя, в школі відзначатимуть ще й Всесвітній день пошти, Батьківський комітет прийняв стратегічне рішення привітати вчителів напередодні передодня! Тому на учительску колегію було відправлено делегацію батьків для проведення святкової гри "Що? Де? Коли?".

Оскільки в результаті прийняття стратегічного рішення привітання було перенесено, Батківський комітет встиг підготувати лише одне запитання. І в цьому був певний ризик - якщо вчителі не візьмуть запитання, то й подарунка не отримають. Але наврядчи члени Батьківського комітету переймались цим, бо ж очолює комітет випускниця школи Катерина Ботвіннік, і вона добре знає, на що здатні АІСТині вчителі неодноразові переможці міського чемпіонату та обласного кубка "Що? Де? Коли?".

Тож привітання розпочалося із попередження, що доведеться зіграти, і узгодження ролей - потрібен був оркестр для виконання музичної заставки і дзига, яка вибере запитання (дарма, що воно єдине).
Заграла музика, закрутилась дзига і обрала запитання із чорною скринькою. "Чорну скриньку в студію!" - пролунав голос ведучого і оркестр знову загримів знамениту мелодію: "Прилад, що знаходиться у скриниці іноді використовуєтсья для перемішування снігу, оптимально працює в обідній час, доречний у бочці меду". Звичайно, у команди вчителів - дострокова відповідь: "ложка".


Але ложечка не проста - "ложечка щастя". Тепер, що б ложечкою не несли до рота, а відчуття таке, ніби ложечка за ложечкою наповнюєтесь щастям!

Конференція старшокласних перекладачів
Думи
aistschool
26 вересня проголошено Радою Європи Європейським днем мов. Основна мета відзначення цього дня - заохочення до вивчення та освоєння різних мов, як у школах, так і поза ними протягом життя людини.
Збереження і розвиток мов, зокрема малих, - є основою мовної політики Євросоюзу. Вивчення іноземних мов протягом життя вбачається одним зі способів досягнення цієї мети.
Цікаво, що на території Європи нараховуєтсья 225 автономних мов, більш ніж 2/3 яких або ж уже вимерли, або знаходяться на межі зникнення. Не менш цікавим, хоча й дуже тривожним, є той факт, що 2009 року ЮНЕСКО визнала, що 136 мов на території Російської Федерації знаходяться під загрозою зникнення. Це нашотовхує на думку, що вивчення іноземної (нерідної) мови диктується щвидше соціально-емономічними чинниками, ніж бажанням зберегти чиюсь мову, якою розмовляють в певному регіоні якоїсь країни. Ця думка наштовхує на подальші міркування, і виходить, що той, хто вивчає іноземні мови має робити це з думкою про збереження своєї. А чи можливо це?
Відповідь на це питання можна знайти і в наступному за календарем святі - Міжнародному дні перекладача. Перекладач не може вивчати одну мову. Він має досконало володіти хоча б двома мовами. Одна з них, швидше за все, рідна, інші - вивчені. Чим глибше перекладач знає, відчуває кожну мову, тим кращий він професіонал.

30 вересня у Міжнародний день перекладача вчителі англійської мови Лілія Станіславівна Грязнова та Наталя Миколаївна Мороз провели Конференцію перекладачів за участі учнів 8-11 класів. Відкрилась конференція відеопривітанням Олега Ігоровича Бєліна, засновинка кафедри англійської мови в "АІСТі", поліглота, вчителя, завдяки якому налагоджено багато АІСТиних міжнародних зв'язків.
Учасники конференції самостійно обирали будь-який іншомовний фрагмент чи твір (фільм, пісня, сонет, новела,  ессе) і презентували його переклад.
Безсумнівно, заохочення до перекладацької діяльності, демонстарція якісних зразків перекладу, які передають всі принади однієї мови засобами іншої - це та діяльність, яка спонукає відкривати невичерпні скарби мов, і тому може сіяти любов до рідної мови.

25 років окрилення та освіти - 26-ий перший дзвінок!
АІСТ Вітання
aistschool
Перша офіційна згадка про нашу сімейну школу датується 28 серпням 1990 року. Тож саме ця дата і вважається Днем народження школи. 28 серпня 2015 року виповнилось 25 років "АІСТу". Тому прийдешній навчальний рік обіцяє бути сповненим різноманітними святковими заходами, приуроченими до цієї радісної річниці.
А тим часом, святкування розпочинається подією, яка засвідчує, що "АІСТ" народився не даремно, що яскраво проживши 25 років, він і далі прагне здійматись і линути понад хмарами в українському і міжнародному освітньому просторі. Подія ця - 26-ий Перший дзвінок! Саме ця радість відбулась першою у вервечці інших, приурочених до святкування 25-річчя, символізуючи продовження живого АІСТиного життя.
Ті, хто вже знайомі з традиціями АІСТа, знають, що першого вересня до школи приймають не першокласників, а першокласні родини, бо хіба ж може бути по-іншому в сімейній школі. Цього року (мабуть, через 25-річчя) якось особливо багато думається-повертається в уяві до моменту народження школи: саме ті перші аістята, які були однією із першопричин появи школи, і об'єднали-привели своїх батьків-засновників школи до ідеї-потреби створити особливий простір для власних чад.
І ця дія символічно повторюється на початку кожного навчального року: до великої шкільної родини приймаємо родини першкласників і кожен може відчути себе частиною команди творців школи, відчути себе причетним до її життя і його наповненості. І мимоволі порівняти себе із тими першими батьками-засновниками і запитати себе: які труднощі подолали, ті хто колись створив цю школу для своїх дітей? як і заради чого вони ці труднощі долали? і нарешті - чи маю і я настільки ж стійкі переконання, чи навіть більше - віру, що потрібно щось міняти (і зміни ті мають починатись із себе), щоб не зійти з обраного шляху попри труднощі?

Школа - це середовище, сукупність побутових, культурних умов, освітніх факторів, занять, інтересів, цінностей, в яких проходить 9-11-14 років життя. І цей набір "інгредієнтів" шкільного життя, він може бути різноманітним. А сімейна школа - це те середовище, де кожен може впливати на якість і кількість умов і складників. Бо й сам є однією із умов, сам є частиною середовища. І коли з'являється таке усвідомлення себе, з'являється і розуміння, що для зміни середовища, треба змінювати перш за все себе. Тому життя (батьківське, учнівське, вчительське) в сімейній школі - це, в першу чергу, постійна щоденна робота над собою, самопізнання, самовдосконалення. І воно не є самоціллю, бо здійснюється для інших. На підтвердження і підсилення вищенаписаного хочеться навести вірш Зоряни Живки (Зої Жук) "Діалогічність світу":
Це як годинник - хвилини йдуть,
і кажуть тобі: "йди, лети, біжи",
проте іноді й: "Жди".
І так завжди - діалог:
Людина - Людина,
Людина - Світ,
Людина - Бог.
Є Ти і Хтось.

ХТОСЬ рятує тебе від самості -
САМО-закоханості,
САМО-центричності,
САМО-достатності.
Бо він інший,
твій ближній.
І завжди, і всюди,
і для кожного з нас
дієСлово "бути".

Ще один ліричний відступ - світлина іспанського фотографа Віктора Нуньйо та його підпис до неї в перекладі з англійської та іспанської: "Кожен звичайно має свої обмеження та недоліки, а поряд і чесноти та успіхи. Ці останні допомагають долати труднощі на шляху і йти вперед. І крізь життя. Але не вони встановлюють наші межі. Нас стримують інші - наші власні обмеження.
І саме в таку мить необхідна підримка когось іншого. Саме в такий момент чесноти одного можуть компенсувати недоліки іншого.
І ось тоді
РАЗОМ вже не дорівнює один плюс один,... а набагато більше".


Саме на таких принципах прагнемо будувати стостунки в нашій сімейній школі. І принципи ці відображені у кожній традиції, зокрема, і в традиції святкування  Дня знань, коли вся школа приймає кожну першокласну родину з їхніми вподобаннями і захопленнями, які на загал озвучуються директором.
Так, цього разу, за словами вчителів першого класу "на карті аістиного зоряного неба з'явилось нове сузір'я - сузір'я першого класу". Кількість зірок у ньому, як ви вже зрозуміли, підрахувати важко (бо ж разом - це на 1+1). Але відомо, що уже після свята, ще одна дитина, яка спостерігала за дійством із залу, привела свою родину в перший клас.
В продовження космічної теми і на завершення розповіді про свято Першого дзвінка публікуємо текст пісні, яка звучала на святі, як подарунок від другокласників першокласникам. Подарунок теж доволі символічний, бо слова до цієї пісні свого часу написала вчителька теперішнього першого класу Валентина Петрівна Мельничук (ми живемо у вирі того, що творимо):
Коли безхмарне небо,
милуємось зірками:
нас вабить їх дивна краса.
Захоплення і мудрість,
і загадку незнану
дарують усім небеса.
Велична й загадкова
у Господа скарбниця,
багато у ній таємниць!
Наважся буть щасливим,
знайди хвилинку вільну -
полеж у траві горілиць.

Високо там в небесах
сяє Чумацький наш Шлях
і відкриває Всесвіт нам секрети.
А в наших мріях і снах
поміж зірок по світах,
мов павичі хвостаті мчать комети.
Тихо шепоче Уран
диво-казки для землян,
В вальсі кружля Меркурій та Венера.
Смуток зникає з орбіт
І усміхається світ,
Гріє усіх любові атмосфера.
Як атмосфера любові гріла усіх можна подивитись у фотоальбомі на сайті школи.

5 тиждень - занурення з реальним виїздом за межі Вінниці!!!
летняя школа АИСТ, літня школа АІСТ
aistschool
6 - 10 липня

4 тиждень - занурення в традиції та культуру Австралії
летняя школа АИСТ, літня школа АІСТ
aistschool
30 - 3 червня

3 тиждень - занурення у культуру та традиції Франції
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
22 - 26 червня

2 тиждень - Занурення у культуру та традиції Італії
летняя школа АИСТ, літня школа АІСТ
aistschool
15 - 19 червня

Восьмий день Олімпійських ігор-2015
Театр
aistschool
***

Сьомий день Олімпійських ігор-2015
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
*

П'ятий день Олімпійських ігор-2015
Приватна сімейна школа "АІСТ"
aistschool
*

1 тиждень - Занурення у культуру та традиції Великобританії
летняя школа АИСТ, літня школа АІСТ
aistschool
З 8 по 12 квітня учні Літньої школи зануруються у культуру та традиції Великобританії.

?

Log in

No account? Create an account